Плоскостопість – це патологічний стан стопи, при якому змінюється форма її склепінь, що призводить до втрати її здатності до поглинання ударних навантажень. Наша стопа має дві склепіння: поздовжнє, що пролягає від внутрішньої сторони (невелике згинання), та поперечне, що знаходиться у ділянці пальців.
Навіщо нам ці склепіння? Склепіння діють як амортизатори під час ходьби або бігу, таким чином, зменшуючи навантаження на суглоби та м’язи.
Плоскостопість може бути вродженою або набутою. Вроджена формується через внутрішньоутробні аномалії у розвитку кістково-м’язової системи. Набута плоскостопість може виникати з таких причин:
- Надмірна вага та малорухомий спосіб життя.
- Патології сполучної тканини, такі як м’язова дистрофія.
- Порушення нервової системи, наприклад, у випадках дитячого церебрального паралічу та інших станів, що впливають на іннервацію.
- Продовжений час перебування у гіпсі.
- Носіння несправного взуття, зокрема вузького, малого або жорсткого взуття з високими підборами.
Важливо!
Більшість дітей народжуютьсяз плоскостопістю, що є нормою,так як процес формування стопи розпочинається приблизно у віці 2 років і завершується від 6 до 8 років. У цей період у дітей є власний “жировий супінатор” всередині стопи, який допомагає згладжувати ходу та відповідає за формування стопи.
Щодо видів плоскостопості, вони розрізняються залежно від склепіння, на якому відбувається патологія:
- Поздовжня плоскостопість: це найбільш поширена форма, при якій склепіння вздовж всієї стопи зменшується, що призводить до того, що стопа практично повністю стикається з поверхнею, порушуючи амортизацію та призводячи до проблем з ахілловим сухожиллям, м’язами гомілки та колінними суглобами.
- Поперечна плоскостопість: це стан, при якому поперечне склепіння (біля основи пальців) стає сплощеним, що викликає деформацію пальців та артроз малих суглобів стопи. Симптоми включають утворення мозолів у зоні сплощення склепіння та дискомфорт в передній частині стопи.
- Поздовжньо-поперечна плоскостопість: це комбінований тип плоскостопості, що об’єднує симптоми як поздовжньої, так і поперечної плоскостопості.
- Плоско-вальгусна деформація стопи: характеризується сплощенням та вальгусною (завернутою всередину) деформацією стопи, при цьому ноги набувають форми букви “Х”.
Діагностика:
Початковий етап діагностики включає консультацію лікаря, первинний огляд та проведення тестового заняття. Після цього лікар ставить попередній діагноз і направляє на додаткові методи обстеження. Для плоскостопості використовуються такі методи обстеження як:
- Рентгенографія стопи у двох проекціях з навантаженням і без.
- Комп’ютерна і проста плантографія, які дозволяють сканувати відбиток стопи та визначати її ступінь плоскостопості для індивідуального підбору устілок.
- Подометрія або метод Фрідлянда для визначення індексу співвідношення висоти стопи до її довжини.
Найчастіше питання, яке пов’язане з плоскостопістю: чи можна вилікувати плоскостопість устілками? Ні, ортопедичні устілки не виліковують плоскостопість, але можуть призупинити її прогресування та полегшити симптоми.
Лікування:
Лікування плоскостопості має починатися якомога швидше після постановки діагнозу. Основними методами лікування є фізична реабілітація та гімнастика, спрямовані на зняття болю, зміцнення зв’язок і суглобів стопи. Масаж стоп та ходіння по рельєфних поверхнях поліпшують кровообіг і знімають набряк. У разі потреби призначаються ортопедичні устілки та спеціальне взуття.
Чи можна вилікувати плоскостопість? Повне одужання можливе тільки в дитячому віці, коли стопа ще не повністю сформована. У дорослих можливе зупинення процесу та зняття симптомів, але не повне одужання.
Профілактика:
Головні заходи профілактики включають активний спосіб життя, контроль ваги, зручне взуття та своєчасне лікування травм. Також рекомендується періодична ходьба босоніж по нерівній поверхні для зниження втому стопи та покращення кровообігу.
